Я – жінка, може й квітка,
До вуст твоїх тулюся пелюстками.
Я – жінка, може й гілка,
Вербово обійму тебе руками.
Я – жінка, може й зірка,
Промінням спалахну тобі на віях.
Я – жінка, може й скрипка,
Заплачу, заспіваю й скам’янію,
Та не піду з життя твого назавжди,
Бо ж квіткою стою я перед зором,
І гілкою хитаюсь за вікном,
І зіркою злітаю серед ночі,
І скрипкою співаю
Вічну Пісню.
10 травня відзначила 70-річчя поетеса, педагог та громадський діяч Надія Галковська. Широкому колу пані Надія відома як авторка слів неймовірно популярної в дев’яностих «Козачки». Ця пісня, написана під час історико-просвітянського походу у 1991 році, у виконанні Раїси Кириченко прославила авторку слів далеко за межами України.
Дебют Надії Миколаївни як поетеси відбувся ще у кінці 70-х роках, коли народний хор «Десна» виконав пісню «Заквітчалась моя Україна». «Гонораром» та нагородою за чудовий текст пісні була слава в народі.
У 1994 р. в Чернігові вийшла збірка поезій «Козачка», у 2011 – новели «Козацькими шляхами». У 1994 році творчість Надії Галковської була відзначена літературною премією ім. Б. Грінченка, а у 2000 р. - конкурсною премією з Канади за відданість рідній мові. Пані Надія – кавалер ордена Княгині Ольги.
Надія Миколаївна – активна громадська діячка: вона є однією з фундаторів оновленої чернігівської «Просвіти», літературної спілки «Чернігів», у 2006 році підтримала ідею створення районної організації Спілки краєзнавців, активно досліджує забуті сторінки історії Сіверського краю. За її участі в 2011 році у селі Старий Білоус було засновано музей-садибу П.Г. Березовського (Старобілоуський історичний комплекс).
Немає коментарів:
Дописати коментар